Психічна саморегуляція як компонент структури емоційного інтелекту особистості.

Abstrakt

У сучасному суспільстві досить гостро постає проблема розуміння особливостей прояву емоцій особистості. З одного боку тенденція до діджиталізації мінімізує живе спілкування людей і нівелює його важливість, з іншого – вплив стресових чинників, різного роду проблеми, замкнутість та ізольованість, що може розвиватися внаслідок безперервного користування гаджетами, які замінюють реальне безпосереднє спілкування, призводить до того, що особистість виявляє неадекватні емоційні реакції та поведінкові прояви у відповідь на несуттєві або незнайомі їй зовнішні обставини. Така ситуація може зумовлювати утруднену адаптацію в новому колективі, конфліктність, важкість або й узагалі неможливість встановити соціальні контакти, побудувати гармонійні стосунки і створити сім’ю. Протилежна ситуація – диференціація та розуміння емоцій як власних, так і оточуючих людей, а також уміння адекватно реагувати на ситуацію, навпаки сприяє ефективній міжособистісній взаємодії, швидкій та правильній орієнтації у стресових станах і дозволяє зберігати та підтримувати психічне здоров’я на високому рівні. З огляду на це, важливою характеристикою кожної людини стає емоційний інтелект.